Літня handmade виставка «ЧАРІВНИЙ СВІТ HANDMADE»
Літня handmade виставка
«ЧАРІВНИЙ СВІТ HANDMADE»
від спільноти майстринь Слобожанщини «Творчі серця»
13.06.2025 – 15.06.2025
Де жінки творять — там сяє Харків!
? 13–15 червня
? ІВЦ «Бузок», вул. Сумська, 25
? з 10:00 до 18:00
? Вхід вільний!
? Що вас чекає?
? Унікальні handmade-вироби від майстринь Слобожанщини:
• прикраси
• аксесуари
• авторський одяг
• речі для інтер’єру
• натуральна косметика
• смачні та корисні солодощі
• іграшки
Усе створено вручну з любов’ю та душею!
? Майстер-класи для дітей і дорослих:
• Петриківський розпис
• Браслети шамбала
• Букети з намистин
? Веселий аквагрим для дітей — трохи магії прямо на щічках і носиках!
? Безпрограшна благодійна лотерея — збір коштів на авто для військового медика, який щодня рятує життя.
Приходьте всією родиною — творити, радіти, допомагати!
Майстер української національної вокальної школи Михайло Микиша
Нещодавно виповнилося 140 років від дня народження Михайла Венедиктовича Микиші (1885–1971) — обдарованого оперного співака, вокального педагога, народного артиста УРСР (1971). Творчість митця тісно пов’язана з Харковом. Видатний співак володів голосом широкого діапазону, який називали «шовковим» тенором, мав непересічне акторське обдарування.
Народився Михайло Микиша 6 червня 1885 р. у сім’ї незаможних селян у повітовому м. Миргород на Полтавщині. Хлопчика, який рано залишився сиротою, виховали в будинку бабусі.
Михайло здобував освіту у Миргородській художньо–промисловій школі за спеціальністю скульптура та малювання. Одначе йому подобалося співати і він співав у шкільному та церковному хорах. Обдарований хлопець після закінчення школи у 1902 р. вирішив присвятити життя співу.
Восени 1904 р. Михайло потрапив у клас до Олександра Пилиповича Мишуги. Цього відомого педагога своєю чергою український композитор Микола Лисенко запросив викладати до щойно відкритої ним Київської музично–драматичної школи. Заклад надавав вищу мистецьку освіту, де музичні дисципліни відповідали програмі консерваторії. Дев’ятнадцятирічний Микиша вже визначився з подальшою кар’єрою. За правилами школи до класу співу приймали хлопців з усталеним голосом віком від 17 років.
Михайло Яловий і доба «Розстріляного Відродження»
Михайло Яловий і доба «Розстріляного Відродження»
Нещодавно виповнилося 130 років від дня народження літератора Михайла Омеляновича Ялового (літературні псевдоніми Юліан Шпол, Михайло Красний; 1895–1937). Український поет, прозаїк і драматург брав діяльну участь у літературному житті 1920–1930–х рр. Саме з його арештом в 1933 р. нерідко пов’язують початок тривалих політичних репресій в письменницькому середовищі. Жертвою яких став і його рідний брат Костянтин Яловий — письменник, працівник редакції газети заводу ім. Т.Г. Шевченка, розстріляний у Харкові в 1937 р.
Михайло Яловий народився 5 червня 1895 р. в багатодітній сім’ї волосного писаря в селі Дар–Надежда Костянтиноградського повіту на Полтавщині (нині Берестинський район Харківської області). Батько утримував сім’ю, заробляючи здачею в оренду землі та працюючи нотаріусом. Мати, Феодосія Дмитрівна Ялова, працювала сільською вчителькою. Завдяки її старанням Михайло та молодші брати, Григорій та Костянтин, вивчали вдома англійську, німецьку, французьку та латинську мови, готувались до вступу в університет.
Середню освіту Михайло Яловий здобув у Миргородській гімназії. З 1916 р. навчався в Києві на медичному факультеті Університету святого Володимира. Революційний рух партії есерів (соціалістів–революціонерів), до якого примкнув М. Яловий, вплинув на його подальшу долю. Після партійного розколу він обрав сторону лояльних до більшовиків партійців, яких за назвою партійної газети назвали «боротьбистами». Проповідуючи ліві погляди, вони невдовзі влились у КП(б)У. У 1920 р. членом комуністичної партії став і Михайло Яловий. А за часів національно–визвольних змагань він очолював революційні органи влади на рідній Костянтиноградщині. Виконував партійні завдання, проводячи підпільну роботу в Одесі, на Херсонщині. У січні 1919 р. разом з К. Максимовичем, Л. Христовим, В. Гуцалюком був відряджений до Галичини для створення там партійної організації боротьбистів.
Подвижниця мистецької справи, засновниця Харківської художньої школи Марія Дмитрівна Раєвська-Іванова
Цього літа виповнюється 185 років від дня народження відомої української художниці і педагогині Марії Дмитрівни Раєвської–Іванової (1840–1912). Самовіддана громадська діячка, вона з 1869 р. впровадила практику художніх виставок харківських майстрів і відкрила у Харкові приватну художню школу, пізніше відому як міську школу малювання і живопису, згодом перетворену на художнє училище.
Слобожанщина завжди була багата та славна народними талантами. Ще у 1830–ті рр. етнограф, автор краєзнавчих публікацій про Харківщину Вадим Пассек писав: «художних здібностей у простого народу стільки, голоси такі чисті та дзвінкі, вухо та око такі вірні, що багато самоучкою співають прекрасно, грають на різних інструментах і без будь–яких посібників відмінно малюють». Проте гімназична, тим паче університетська освіта, яка передбачала всебічний розвиток талантів, була доступна далеко не кожному. Університетський центр у ХІХ столітті, на думку істориків Д. Багалія та Д. Міллера, помітно відставав саме у сфері художньої мистецької освіти, «не маючи у себе навіть правильно поставленої художньої школи малювання, живопису». У той же час, ніби всупереч обставинам, на Слобожанщині з’являлися зірки рівня Іллі Рєпіна.
Поштовхом до розвитку мистецьких інтересів харків’ян послугувала поява в місті молодої художниці прогресивних поглядів Марії Іванової. Вона народилася 1840 р. в заможній сім’ї у с. Гаврилівка Ізюмського повіту Харківської губернії. Європейського рівня освіту отримала, за особистим визнанням, «у Дрездені, в майстерні професора Ергардта навчалась рисування та живопису, у скульптора Кірхгода брала уроки ліплення, а в художника Дитріха — "уроки живопису аль фреско"».
У 1860–ті рр. художні виставки в Харкові були рідкістю. В експозиції переважали портретні роботи приїжджих майстрів. Інтерес глядачів до портретного жанру був величезний і пояснювався природніми обставинами. Фотографічні зображення не набули ще широкого розповсюдження і більшості харків’ян були не доступні. Також маловідомими загалу залишалися роботи художників з приватних колекцій, які зберігалися у будинках заможних родин. Іноді перегляд виставлених робіт досягав приголомшливого ефекту! У спогадах Марія Дмитрівна розповіла історію одруження свого дядька, предводителя повітового дворянства М.А. Антонова. Ще до знайомства з майбутньою нареченою він закохався у її художнє зображення. Побравшись, подружжя зберігало той портрет як реліквію або домашній оберіг.
Який батько, такий син. Гідний нащадок козацького роду
Петро Ковалівський
Нащадки старшино–шляхетського роду козацького сотника Ковалівського, який у середині ХVII століття заклав поселення поблизу Харкова, здобули добру славу і відомі далеко за межами Слобожанщини. У 2024 р. на мапі Харкова з’явилася нова назва вулиці на посвяту родини Ковалевських (Ковалівських). Відомих державних, військових діячів, науковців Харківського університету. До славної плеяди належить ім’я Петра Григоровича Ковалівського. Він є батьком професора–сходознавця, дослідника спадщини Г. Сковороди Андрія Ковалівського (1895–1969), чий 130–річний ювілей відмітили в лютому цього року. Активна громадська та наукова діяльність Петра Григоровича Ковалівського припала на буремні, наповнені подіями, часи ХХ століття, але залишається мало відомою.
Петро Ковалівський народився в 1865 р. у родинному маєтку в с. Розсохувате поблизу с. Золочів на Харківщині. Вищу освіту здобував на математичному факультеті Московського університету та в Московській вищій технічній школі. У 1892 р. отримав спеціальність інженера–механіка і розпочав свою трудову діяльність. Перейшов 1895 р. на педагогічну та культурно–просвітницьку роботу, якою займався до кінця своїх днів.
Його вважають творцем системи профтехосвіти в Україні. Професор Харківського інституту народної освіти, дійсний член Українського науково–дослідного інституту педагогіки, науковий співробітник музею Слобідської України ім. Г. Сковороди, він обрав провідним напрямком діяльності розвиток краєзнавства. Займаючись розробкою методики виробничих процесів, методики географії, П. Ковалівський опублікував чимало праць, присвячених природі та господарству Слобожанщини.
28–31 травня 1925 р. брав участь у роботі Першої всеукраїнської краєзнавчої конференції, на якій виголосив доповідь, присвячену методології краєзнавства. П. Ковалівський входив до складу керівного органу — Українського комітету краєзнавства від секції етнології та краєзнавства науково–дослідної кафедри історії України при Харківському інституті народної освіти. На кафедрі академіка Д. Багалія Петро Ковалівський керував краєзнавчою роботою, його син Андрій — підсекцією духовної культури.
Краєзнавчий рух на Харківщині. До Всеукраїнського дня краєзнавства
Українському краєзнавству виповнилося сто років. 28–31 травня 1925 р. у Харкові відбулася перша Всеукраїнська краєзнавча конференція за участю академіків Д.І. Багалія, Д.І. Яворницького, М.І. Яворського та інших відомих вчених, науковців і дослідників. Саме ця дата, 28 травня, вважається заснуванням краєзнавчого руху та обрана Всеукраїнським днем краєзнавства.
Науково–громадський рух з вивчення історії України, її старожитностей, природних особливостей, побуту та звичаїв українців має давню історію та напряму пов’язаний з Харківщиною. Наукові, громадські діячі, переважно викладачі Харківського університету, ще на початку ХІХ століття започаткували краєзнавчі дослідження на Слобожанщині. Завдяки їх зусиллям була розгорнута робота серед місцевого населення зі збору пам’яток матеріальної культури, зразків усної народної творчості. За її першими результатами, в університетській друкарні публікувались журнали й альманахи, книжки з українського народознавства.
Всесвітньо відомі здобутки харківських вчених: Дмитра Багалія, Миколи Сумцова, Стефана Таранушенка. Неабияке значення для становлення українського краєзнавства мала плідна діяльність Наукового історико–філологічного товариства при Харківському університеті. Важливою віхою у розвитку краєзнавства став ХІІ Археологічний з’їзд 1902 р., проведений в Харкові.
Корифей української сцени Марко Кропивницький
Корифей української сцени Марко Кропивницький
22 квітня виповнилося 185 років від дня народження Марка Лукича Кропивницького (1840–1910). Творча діяльність геніального актора, драматурга, режисера — «батька українського театру», визнана видатною і вписана золотими літерами до історії України, а його роботи увійшли до театральних підручників.
Марко Кропивницький народився 22 травня 1840 р. в с. Бежбайраки (нині с. Кропивницьке) в сім’ї управителя панських маєтків на Херсонщині. Освіту здобував у приватній школі шляхтича Рудковського, в Єлисаветградському училищі, в Бобринецькій повітовій школі, яку закінчив із похвальним листом. Юнак також брав участь в аматорському гуртку, в якому ставили п’єси українських і російських драматургів. Після невдалої спроби продовжити учення в Київській гімназії, Марко повернувся до Бобринця і пішов на службу до повітового суду. З 1862 р. М. Кропивницький як вільний слухач відвідував заняття на юридичному факультеті Київського університету. Так і не отримавши системної освіти, М. Кропивницький займався самостійно у бібліотеках м. Єлисаветграду.
Першим літературним досвідом Марка Кропивницького була п’єса «Микита Старостенко», написана за враженнями від перегляду однієї з перекладних мелодрам київського театру. Пізніше Кропивницький критично оцінив цю спробу пера, як твір недосвідченого автора. Нині п’єса відома у завершеному варіанті, який зазнав численних ґрунтовних авторських доробок.
В ІВЦ "Бузок" ВИСТАВКА «НЕЗЛАМНИЙ ЖИВОПИС»
ВИСТАВКА
«НЕЗЛАМНИЙ ЖИВОПИС»
24.05.2025 – 05.06.2025
1. Олена Кішкурно З 1993 року навчалася в Харківському державному художньому училищі в академіка Г. С. Коробова, Ю. Л. Дятлова .
У 2004 році з відзнакою закінчила Харківську державну академію дизайну і мистецтв
З 1999 року — учасниця обласних, всеукраїнських і закордонних виставок та конкурсів
З 2004 року — викладач Харківської державної академії дизайну і мистецтв, кафедра «Реставрації станкового і монументального живопису».
З 2005 року — член Національної спілки художників України. Творча спеціальність — живописець.
До війни працювала в рідному Харкові, займалася живописом і очолювала свою студію живопису. З початком повномаштабного вторгнення виїхала до Німеччини, де вона знаходиться по теперішній час, але не перериває зв’язок зі своїми учнями та проводить заняття онлайн надаючи бесцінні уроки майстерності.Основні напрямки діяльності - живопис (портрет, пейзаж, натюрморт), іконопис, реставрація творів мистецтва. Та і на зараз вона не перестає дивувати своїми чудовими роботами, беручи участь у багатьох виставках, як в Україні так і за кордоном та підтримуючи нашу Україну.
2022р. Участь у виставці з артінсталяцією «Vyshyvanka», Parliament of Trees, Берлін, Німеччина (червень)
2023р.«Glory to You», Bla-Bla Raum Gallery (Wedding Kolonie), Берлін, Німеччина (жовтень)
«Unbreakable Painting», Buzok Gallery, Харків, Україна (грудень)
«Phantom von Charkiw», Gallery Despite, Берлін, Німеччина (грудень)
2024р.«Forms 2024», CICA Museum, Корея (жовтень)
«Invisible Gardens», Національний музей Тараса Шевченка, Київ, Україна (жовтень)
«Kharkiv's Branch», Cultural Center BBK Linde, Берлін, Німеччина (травень)
«Aesthetic Anomalies», Art Collide Art Organization (квітень)
«Nature’s Canvas: Exploring the Diversity and Beauty of the Natural World», Cistaarts Gallery, Лондон, Велика Британія (квітень)
«Contemplation», Boutique Gallery, Берлін, Німеччина (січень)
2025р.«Temporarily Here», Meta Senses Gallery, Україна (січень)
2.Черноволенко Світлана. Із самого раннього дитинства почала малювати. Вона є представником третього покоління творчої династії хужожників.
У 2010 році закінчила Харківську Художню школу№ 1 імені І.Ю. Рєпіна. Основний її напрямок у живопису -це реалізм та абстракція. У її роботах – краса природи, натюрморти. Неодноразово приймала участь у Виставках в м. Полтава
22 грудня 2024 Фестиваль-конкурс «Різдвяний вернісаж»
13 квітня 2024 Виставка творів майстрів народного мистецтва "Великодній вернісаж"
Споглядаючи на її картини, глядач може хоча б на хвилину забути про буттєві проблеми та поринути у казковий світ добра. Вона прагне показати, наскільки важливо знаходити радість, тепло і кохання в нашому житті.
3.Лілія Разьва
Лілія Разьва народилася у м. Чугуїв, Харківської обл. Протягом шкільних років навчалася в Дитячій художній школі імені І.Ю.Рєпіна.У 2012 році вона познайомилася з О.П.Кишкурно та відкрила для себе світ олійного живопису. Випробовувала себе в написанні пейзажів, натюрмортів та портретів.
Народження сина перетворило її улюблене хобі від традиційного живопису на цифрове мистецтво. Перейшла від малювання "для душі" на полотні до експериментів з принтами на текстилі, ілюстраціями для дитячих книг, сувенірної продукції.Улюблений жанр — дитяча ілюстрація, яка стала власним казковим світом.
Олійний живопис залишається важливою складовою її творчості з використанням яскравих кольорів та емоцій.
З осені 2023 року пробує також писати мініатюрні акварельні картини.
У 2024 році зайняла 1 місце у фестивалі-конкурсі "З любов'ю до України" в номінації "Образотворче мистецтво. Живопис" у м. Полтава. Мета художниці полягає в тому, щоб своїми роботами викликати усмішку у глядача, повернути відчуття дитинства та віру в казку.
4.Ірина Малая. Народилася в Бухаресті, закінчила Казанський Університет, біологічний факультет. З 1980 р. і по теперішній час живе та творить у Харкові. Займається ландшафтним дизайном, озелененням та доглядом за садовими культурами. Вміє створювати дизайн, що відповідає сучасним тенденціям та художньому смаку. Дуже любить квіти, тварин. Хобі –живопис , печворк та хендмейд
З 2012 року почала малювати та її улюбленою технікою став олійний живопис.
У картинах для неї головне – сенс, як явний, так і прихований. Дуже любить писати міські старі дворики, де є місце історії, пейзажи. Малювати те, що змушує замислитися …
Неодноразово приймала участь у Виставках в м. Полтава
16 червня 2024 Фестиваль-конкурс «Літні тони»
6 жовтня 2024 року Відкритій двотуровий Фестиваль-конкурс "З любов’ю до України"
на базі Полтавської обласної універсальної бібліотеки імені І.П. Котляревського
Позитивні відгуки після виставок та презентаціі своїх робіт надали натхнення для подальшого розвитку. Побачивши, що мистецтво потрібно людям, з жовтня 2024 року почала проводити майстер-класи з олійного живопису для дітей та дорослих на базі кафе «КЛАVA» в Слобідському районі (Нові Дома)
В квітні 2025 року проводила персональну Виставку « Я бачу світ таким» в Громадській організації «Харківський фонд психологічних досліджень HUB 057».
Де також був проведений майстер-клас по живопису акрилом для відвідувачів виставки. Показуючи, що Арт-терапія – це один із творчих методів та способів, на прикладі малювання, який допомагає людям виразити свої емоції, а також справлятися з різними психологічними проблемами.
ЇЇ роботи захоплюють майстерністью та своєю неординарністю.
5. Тетяна Пашко. Народилася 4 вересня 1965р. Закінчила Харківський національний університет, факультет географії. На даний момент – директор туристичної агенції «Комод-тур». Хобі – подорожі, йога, живопис. Захоплення живописом розпочалося у 2009 р., у студії – з 2013р. У картинах намагається з максимальною точністю зобразити побачене, передати настрій.
Позитивні відгуки після виставок та презентаціі своїх робіт надали натхнення для подальшого розвитку. Побачивши, що мистецтво потрібно людям, з жовтня 2024 року почала проводити майстер-класи з олійного живопису для дітей та дорослих на базі кафе «КЛАVA»
В квітні 2025 року проводила персональну Виставку « Я бачу світ таким» в Громадській організації «Харківський фонд психологічних досліджень HUB 057».
Де також був проведений майстер-клас по живопису акрилом для відвідувачів виставки.
ЇЇ роботи витонченні та захоплюють своєю кольоровістю та яскравим спройняттям життя.
6. Черняєва Вікторія Народилася та виросла в найчарівнішому місті ХАРКІВ. У 2018році закінчила Харківську ЗОШ № 91, але із-за проблем зі станом здоров’я навчатися далі не було можливості. Було виявлено неврологічне захворювання, що стало на заваді навчанню та пересуванню самостійно. Багато пробувала себе в різних видах творчості (вишивка, вязання та інш.) Але відвідавши майстер-клас в Студіі живопису Олени Кішкурно, зрозуміла та відчула, що малювати – дуже здорово! Тож, з 2018р. почала малювати та навчатися в студії «СВІТ ЖИВОПИСУ», досі вчиться малювати, роблячи крок за кроком, накладаючи мазок за мазком, на якийсь час забуваючи про всі своі проблеми зі здоров’ям, про всі труднощі.
7. Бакунова Тетяна Народилася в Київській обл. місто ВАСИЛЬКІВ
У Харків переїхала в 1998 році та закохалася у це творче та прекрасне місто.
Рядовий бухгалтер, який малює сердцем… та від душі завдяки чудовому Майстру та викладачу живопису - Кішкурно Олені Петрівні та показуючи приклад своій донці та іншим людям з особливими можливостями, що ми повинні бути сильнішими і своім прикладом показувати, що слід щось пробувати, що слід не здаватися та боятися, що щось не вийде.
24.04.19- 10.05.19 Брала участь в Виставці «АRT DE VIE” cтудії Кішкурно
8.Каріна Нестерович 31.07 1963 -26.06.2024р.
Активна , творча, життерадісна та талановита…Такою ми будемо памятати її завжди!
Після закінчення авіаційного інституту переїхала до Харкова і довгий час була зайнята бізнесом. В останні роки почала активно займаєтися живописом. Брала уроки у студії Олени Кішкурно. Неодноразово брала участь у виставках міста Києва та Харкова. Багато робіт Каріни знаходяться в приватних колекціях України та Європи.Завжди вважала, що світ – це відображення тебе самого, тому малювала душею про те, що бачить, та про любов до чарівного Міста –героя Харків
ЇЇ чудові картини для всіх нас назавжди будуть світлою памяттю про неї…
На виставці «Незламний живопис» представлені роботи митців, які були написані до війни і під час веєнного стану. Багато з робіт постраждали під час ракетних атак, але якимось дивом залишилися цілими.
Приймають також активну участь в Виставці постійні учасники майстер-класів з олійного живопису базі кафе «КЛАVA»
Яким дуже подобається малювати, фантазувати, спробувати щось нове та розвивати свої здіності завдяки своїм викладачам (Пашко Тетяні та Малої Ірини)
Хочеться підтримати жителів та гостей чарівного міста Харків своєю творчістю і, можливо, когось надихнути на допомогу тим, хто нас захищає в ці непрості часи. Бо Війна – це час , коли нам потрібні усі наши зусилля для підтримки і віри в нашу ПЕРЕМОГУ!!!
ВИСТАВКА ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА СПІЛЬНОТИ МАЙСТРІВ
«Art Гурт А»
21.05.2025 – 30.05.2025
З 21 по 30 травня 2025 року в інформаційно-виставковому центрі «Бузок» відбудеться виставка декоративно-ужиткового мистецтва майстрів спільноти «Art Гурт А».
Представлені роботи створені майстрами міста Харків, незважаючи на всі труднощі сьогодення.
Висловлюємо щиру подяку всім, хто долучився до організації цієї виставки.
Відвідавши виставку, ви зможете не тільки насолодитися красою, але й підтримати мистецтво.
Долучайтеся до нас та відкривайте для себе світ творчості!
Часи роботи: 10.00 – 18.00. Вхід вільний.
Дата: 21-30 травня 2025 року.
Місце: інформаційно-виставковий центр «Бузок» (праве крило ХНАТОБу, Сумська, 25).
#виставка #мистецтво #харків #Бузок
Меморіал жертвам тоталітаризму в Харкові. До Дня пам’яті жертв політичних репресій
Щороку, третьої неділі травня, в Україні вшановують пам’ять мільйонів загублених життів, бездушно знищених радянським тоталітарним режимом. Пам’ятна дата встановлена Указом Президента від 21 травня 2007 р. з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму. Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч потрапили до в’язниць, таборів, на заслання, примусове психіатричне лікування.
Цьогоріч виповнюється 25 років від дня відкриття в Харкові меморіалу на місці поховання жертв політичних репресій. 17 червня 2000 р. за ініціативи президентів України та Польщі, за участі представників двох держав, у присутності громадськості, рідних жертв комуністичного терору, в Харкові був урочисто відкритий Українсько–Польський Меморіал жертвам тоталітаризму. Тим самим вшановано пам’ять похованих у Лісопарку міста радянських громадян жертв «Великого терору» та колишніх польських офіцерів, на початку Другої світової війни інтернованих радянською владою і розстріляних у Харкові за ухвалою вищого політичного керівництва СРСР.
Місце поховання протягом багатьох років було засекречене і охоронялось на рівні державних таємниць органами НКВС–МДБ–КДБ. Колишній «спецоб’єкт» відомий тим, що на території 6–го кварталу Лісопарку, починаючи з середини березня 1938 р. і до окупації фашистами міста осінню 1941 р., Харківське обласне управління НКВС потайки ховало тіла жертв сталінського режиму. Їх безпідставно звинуватили у антирадянській діяльності, у закритому режимі засудили до розстрілу, стратили в підвалі будинку НКВС і таємно закопали на закритій території. А вже 1940 р., 5 квітня – 12 травня, за ухвалою політбюро ЦК ВКП(б) з Старобельського табору військовополонених до Харкова на страту звозили інтернованих польських генералів і офіцерів. Всі документальні матеріали, як і місце таємного поховання бранців, були засекречені до розпаду СРСР.