ВИСТАВКА
«НЕЗЛАМНИЙ ЖИВОПИС»
24.05.2025 – 05.06.2025

1. Олена Кішкурно З 1993 року навчалася в Харківському державному художньому училищі в академіка Г. С. Коробова, Ю. Л. Дятлова .
У 2004 році з відзнакою закінчила Харківську державну академію дизайну і мистецтв
З 1999 року — учасниця обласних, всеукраїнських і закордонних виставок та конкурсів
З 2004 року — викладач Харківської державної академії дизайну і мистецтв, кафедра «Реставрації станкового і монументального живопису».
З 2005 року — член Національної спілки художників України. Творча спеціальність — живописець.
До війни працювала в рідному Харкові, займалася живописом і очолювала свою студію живопису. З початком повномаштабного вторгнення виїхала до Німеччини, де вона знаходиться по теперішній час, але не перериває зв’язок зі своїми учнями та проводить заняття онлайн надаючи бесцінні уроки майстерності.Основні напрямки діяльності - живопис (портрет, пейзаж, натюрморт), іконопис, реставрація творів мистецтва. Та і на зараз вона не перестає дивувати своїми чудовими роботами, беручи участь у багатьох виставках, як в Україні так і за кордоном та підтримуючи нашу Україну.
2022р. Участь у виставці з артінсталяцією «Vyshyvanka», Parliament of Trees, Берлін, Німеччина (червень)
2023р.«Glory to You», Bla-Bla Raum Gallery (Wedding Kolonie), Берлін, Німеччина (жовтень)
«Unbreakable Painting», Buzok Gallery, Харків, Україна (грудень)
«Phantom von Charkiw», Gallery Despite, Берлін, Німеччина (грудень)
2024р.«Forms 2024», CICA Museum, Корея (жовтень)
«Invisible Gardens», Національний музей Тараса Шевченка, Київ, Україна (жовтень)
«Kharkiv's Branch», Cultural Center BBK Linde, Берлін, Німеччина (травень)
«Aesthetic Anomalies», Art Collide Art Organization (квітень)
«Nature’s Canvas: Exploring the Diversity and Beauty of the Natural World», Cistaarts Gallery, Лондон, Велика Британія (квітень)
«Contemplation», Boutique Gallery, Берлін, Німеччина (січень)
2025р.«Temporarily Here», Meta Senses Gallery, Україна (січень)

2.Черноволенко Світлана. Із самого раннього дитинства почала малювати. Вона є представником третього покоління творчої династії хужожників.
У 2010 році закінчила Харківську Художню школу№ 1 імені І.Ю. Рєпіна. Основний її напрямок у живопису -це реалізм та абстракція. У її роботах – краса природи, натюрморти. Неодноразово приймала участь у Виставках в м. Полтава
22 грудня 2024 Фестиваль-конкурс «Різдвяний вернісаж»
13 квітня 2024 Виставка творів майстрів народного мистецтва "Великодній вернісаж"
Споглядаючи на її картини, глядач може хоча б на хвилину забути про буттєві проблеми та поринути у казковий світ добра. Вона прагне показати, наскільки важливо знаходити радість, тепло і кохання в нашому житті.

3.Лілія Разьва
Лілія Разьва народилася у м. Чугуїв, Харківської обл. Протягом шкільних років навчалася в Дитячій художній школі імені І.Ю.Рєпіна.У 2012 році вона познайомилася з О.П.Кишкурно та відкрила для себе світ олійного живопису. Випробовувала себе в написанні пейзажів, натюрмортів та портретів.
Народження сина перетворило її улюблене хобі від традиційного живопису на цифрове мистецтво. Перейшла від малювання "для душі" на полотні до експериментів з принтами на текстилі, ілюстраціями для дитячих книг, сувенірної продукції.Улюблений жанр — дитяча ілюстрація, яка стала власним казковим світом.
Олійний живопис залишається важливою складовою її творчості з використанням яскравих кольорів та емоцій.
З осені 2023 року пробує також писати мініатюрні акварельні картини.
У 2024 році зайняла 1 місце у фестивалі-конкурсі "З любов'ю до України" в номінації "Образотворче мистецтво. Живопис" у м. Полтава. Мета художниці полягає в тому, щоб своїми роботами викликати усмішку у глядача, повернути відчуття дитинства та віру в казку.

4.Ірина Малая. Народилася в Бухаресті, закінчила Казанський Університет, біологічний факультет. З 1980 р. і по теперішній час живе та творить у Харкові. Займається ландшафтним дизайном, озелененням та доглядом за садовими культурами. Вміє створювати дизайн, що відповідає сучасним тенденціям та художньому смаку. Дуже любить квіти, тварин. Хобі –живопис , печворк та хендмейд
З 2012 року почала малювати та її улюбленою технікою став олійний живопис.
У картинах для неї головне – сенс, як явний, так і прихований. Дуже любить писати міські старі дворики, де є місце історії, пейзажи. Малювати те, що змушує замислитися …
Неодноразово приймала участь у Виставках в м. Полтава
16 червня 2024 Фестиваль-конкурс «Літні тони»
6 жовтня 2024 року Відкритій двотуровий Фестиваль-конкурс "З любов’ю до України"
на базі Полтавської обласної універсальної бібліотеки імені І.П. Котляревського
Позитивні відгуки після виставок та презентаціі своїх робіт надали натхнення для подальшого розвитку. Побачивши, що мистецтво потрібно людям, з жовтня 2024 року почала проводити майстер-класи з олійного живопису для дітей та дорослих на базі кафе «КЛАVA» в Слобідському районі (Нові Дома)
В квітні 2025 року проводила персональну Виставку « Я бачу світ таким» в Громадській організації «Харківський фонд психологічних досліджень HUB 057».
Де також був проведений майстер-клас по живопису акрилом для відвідувачів виставки. Показуючи, що Арт-терапія – це один із творчих методів та способів, на прикладі малювання, який допомагає людям виразити свої емоції, а також справлятися з різними психологічними проблемами.
ЇЇ роботи захоплюють майстерністью та своєю неординарністю.

5. Тетяна Пашко. Народилася 4 вересня 1965р. Закінчила Харківський національний університет, факультет географії. На даний момент – директор туристичної агенції «Комод-тур». Хобі – подорожі, йога, живопис. Захоплення живописом розпочалося у 2009 р., у студії – з 2013р. У картинах намагається з максимальною точністю зобразити побачене, передати настрій.
Позитивні відгуки після виставок та презентаціі своїх робіт надали натхнення для подальшого розвитку. Побачивши, що мистецтво потрібно людям, з жовтня 2024 року почала проводити майстер-класи з олійного живопису для дітей та дорослих на базі кафе «КЛАVA»
В квітні 2025 року проводила персональну Виставку « Я бачу світ таким» в Громадській організації «Харківський фонд психологічних досліджень HUB 057».
Де також був проведений майстер-клас по живопису акрилом для відвідувачів виставки.
ЇЇ роботи витонченні та захоплюють своєю кольоровістю та яскравим спройняттям життя.

6. Черняєва Вікторія Народилася та виросла в найчарівнішому місті ХАРКІВ. У 2018році закінчила Харківську ЗОШ № 91, але із-за проблем зі станом здоров’я навчатися далі не було можливості. Було виявлено неврологічне захворювання, що стало на заваді навчанню та пересуванню самостійно. Багато пробувала себе в різних видах творчості (вишивка, вязання та інш.) Але відвідавши майстер-клас в Студіі живопису Олени Кішкурно, зрозуміла та відчула, що малювати – дуже здорово! Тож, з 2018р. почала малювати та навчатися в студії «СВІТ ЖИВОПИСУ», досі вчиться малювати, роблячи крок за кроком, накладаючи мазок за мазком, на якийсь час забуваючи про всі своі проблеми зі здоров’ям, про всі труднощі.

7. Бакунова Тетяна Народилася в Київській обл. місто ВАСИЛЬКІВ
У Харків переїхала в 1998 році та закохалася у це творче та прекрасне місто.
Рядовий бухгалтер, який малює сердцем… та від душі завдяки чудовому Майстру та викладачу живопису - Кішкурно Олені Петрівні та показуючи приклад своій донці та іншим людям з особливими можливостями, що ми повинні бути сильнішими і своім прикладом показувати, що слід щось пробувати, що слід не здаватися та боятися, що щось не вийде.
24.04.19- 10.05.19 Брала участь в Виставці «АRT DE VIE” cтудії Кішкурно

8.Каріна Нестерович 31.07 1963 -26.06.2024р.
Активна , творча, життерадісна та талановита…Такою ми будемо памятати її завжди!
Після закінчення авіаційного інституту переїхала до Харкова і довгий час була зайнята бізнесом. В останні роки почала активно займаєтися живописом. Брала уроки у студії Олени Кішкурно. Неодноразово брала участь у виставках міста Києва та Харкова. Багато робіт Каріни знаходяться в приватних колекціях України та Європи.Завжди вважала, що світ – це відображення тебе самого, тому малювала душею про те, що бачить, та про любов до чарівного Міста –героя Харків
ЇЇ чудові картини для всіх нас назавжди будуть світлою памяттю про неї…

На виставці «Незламний живопис» представлені роботи митців, які були написані до війни і під час веєнного стану. Багато з робіт постраждали під час ракетних атак, але якимось дивом залишилися цілими.
Приймають також активну участь в Виставці постійні учасники майстер-класів з олійного живопису базі кафе «КЛАVA»
Яким дуже подобається малювати, фантазувати, спробувати щось нове та розвивати свої здіності завдяки своїм викладачам (Пашко Тетяні та Малої Ірини)
Хочеться підтримати жителів та гостей чарівного міста Харків своєю творчістю і, можливо, когось надихнути на допомогу тим, хто нас захищає в ці непрості часи. Бо Війна – це час , коли нам потрібні усі наши зусилля для підтримки і віри в нашу ПЕРЕМОГУ!!!

ВИСТАВКА ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА СПІЛЬНОТИ МАЙСТРІВ

 «Art Гурт А»

21.05.2025 – 30.05.2025

З 21 по 30 травня 2025 року в інформаційно-виставковому центрі «Бузок» відбудеться виставка декоративно-ужиткового мистецтва майстрів спільноти «Art Гурт А».

Представлені роботи створені майстрами міста Харків, незважаючи на всі труднощі сьогодення.

Висловлюємо щиру подяку всім, хто долучився до організації цієї виставки.

Відвідавши виставку, ви зможете не тільки насолодитися красою, але й підтримати мистецтво.

Долучайтеся до нас та відкривайте для себе світ творчості!

Часи роботи: 10.00 – 18.00.    Вхід вільний.    

Дата: 21-30 травня 2025 року.

Місце: інформаційно-виставковий центр «Бузок» (праве крило ХНАТОБу, Сумська, 25).

#виставка #мистецтво #харків #Бузок

Меморіал жертвам тоталітаризму в Харкові. До Дня пам’яті жертв політичних репресій

Щороку, третьої неділі травня, в Україні вшановують пам’ять мільйонів загублених життів, бездушно знищених радянським тоталітарним режимом. Пам’ятна дата встановлена Указом Президента від 21 травня 2007 р. з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій комуністичного режиму. Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч потрапили до в’язниць, таборів, на заслання, примусове психіатричне лікування.

Цьогоріч виповнюється 25 років від дня відкриття в Харкові меморіалу на місці поховання жертв політичних репресій. 17 червня 2000 р. за ініціативи президентів України та Польщі, за участі представників двох держав, у присутності громадськості, рідних жертв комуністичного терору, в Харкові був урочисто відкритий Українсько–Польський Меморіал жертвам тоталітаризму. Тим самим вшановано пам’ять похованих у Лісопарку міста радянських громадян жертв «Великого терору» та колишніх польських офіцерів, на початку Другої світової війни інтернованих радянською владою і розстріляних у Харкові за ухвалою вищого політичного керівництва СРСР.

Місце поховання протягом багатьох років було засекречене і охоронялось на рівні державних таємниць органами НКВС–МДБ–КДБ. Колишній «спецоб’єкт» відомий тим, що на території 6–го кварталу Лісопарку, починаючи з середини березня 1938 р. і до окупації фашистами міста осінню 1941 р., Харківське обласне управління НКВС потайки ховало тіла жертв сталінського режиму. Їх безпідставно звинуватили у антирадянській діяльності, у закритому режимі засудили до розстрілу, стратили в підвалі будинку НКВС і таємно закопали на закритій території. А вже 1940 р., 5 квітня – 12 травня, за ухвалою політбюро ЦК ВКП(б) з Старобельського табору військовополонених до Харкова на страту звозили інтернованих польських генералів і офіцерів. Всі документальні матеріали, як і місце таємного поховання бранців, були засекречені до розпаду СРСР.

У боротьбі за право на Батьківщину. До Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

18 травня — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Через тотальну жорстоку депортацію понад 190 тисяч кримських татар — переважно дітей, жінок, літніх людей — втратили дім, батьківщину, рідних. У 2015 р. Верховна Рада України визнала цей злочин комуністичного режиму геноцидом кримськотатарського народу, під час якого здійснювалися умисні вбивства, заподіювалися серйозні тілесні ушкодження, навмисно створювалися життєві умови, спрямовані на фізичне знищення кримських татар. 14 травня 2025 р. Верховна Рада України ухвалила Звернення до урядів та парламентів іноземних держав, міжнародних організацій і парламентських асамблей із закликом до всебічного вшанування пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу та консолідації зусиль міжнародної спільноти для припинення системних порушень прав і свобод кримських татар, що тривають на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.

Депортація кримськотатарського народу радянським тоталітарним режимом була кульмінацією російської колоніальної політики, направленої на детатаризацію Криму. Виконання постанови Державного Комітету Оборони від 11 травня 1944 р., підписаної особисто Сталіним, завершило процес примусового витіснення корінного народу з власної землі.

На світанку 18 травня було розпочато депортацію кримських татар. Поки чоловіки воювали на фронтах Другої світової війни, радянська влада підступно вигнала їх сім’ї з власних домівок та відправила у заслання — шлях, який для багатьох став останнім. Людям здебільшого навіть не пояснювали, що відбувається, куди саме їх везуть, а на збори давали не більше 15 хвилин. Таким чином, кримські татари покинули власні домівки не готовими до довгої та виснажливої дороги, не кажучи вже про облаштування на чужині. Вже о 8 годині ранку 90 тисяч кримських татар завантажили у 25 ешелонів, які складались з товарних вагонів. 48.400 кримських татар у 17 ешелонах вже були депортовані до Узбекистану. 19 травня було депортовано в товарних вагонах ще 165.515 кримських татар. Зрештою, такі темпи дозволили катам вже 20 травня відзвітуватися у Москву про повне «очищення» Криму від корінного народу.

Тривалість вбивчого шляху депортованих кримчан в товарних вагонах до місць спецпоселень тривала в середньому 2–3 тижні. У тісних вагонах, без їжі, води та медичної допомоги, від голоду та хвороб загинуло 7000–7900 кримських татар.

Виставка спільноти майстрів Слобожанщини «Творчі серця»

 «Авторські  прикраси  та  аксесуари»

16-18 травня 2025р.

Харків знову сяє! Відродження виставок прикрас повертається до міста!

Організатор: спільнота майстрів Слобожанщини «Творчі серця».

У Харкові оживає улюблена традиція – виставка авторських прикрас та аксесуарів!
Ми знову створюємо простір для жінок, які шукають не просто речі, а емоції, стиль і натхнення. Це виставка, де кожна прикраса – це історія, кожна деталь – любов.
Запрошуємо на виставку «Авторські прикраси та аксесуари»!
Приходьте за красою, натхненням і унікальними виробами ручної роботи!

Чекаємо на вас:
ІВЦ «Бузок», вул. Сумська, 25 (ХНАТОБ), м. Харків
16–18 травня
⏰ з 10:00 до 18:00
Вхід вільний!

Що на вас чекає:
- жіночі прикраси
-сумки та шопери
- аксесуари для дівчаток: бантики, заколки, віночки
- шкатулки для прикрас
- яскрава фото зона
- майстер-класи з Петриківського розпису
- майстер-клас з бісероплетіння
- аквагрим для дітей
- безпрограшна благодійна лотерея — збираємо кошти на авто для військового медика

Приходьте всією родиною — буде красиво, натхненно й душевно!

Харківське наукове товариство. Сторінки історії

Харків — місто науки. У цьому легко переконатися, звернувшись до його славної історії, сповненої наукових здобутків, традицій і людей, чиїми талантами було досягнуто високого статусу. Напередодні Дня науки, який щорічно відзначається в третю суботу травня, згадаємо імена діячів різних галузей науки. У 20–ті рр. ХХ століття їх поєднала спільна діяльність у Харківському науковому товаристві, якому цьогоріч виповнилося 105 років.

Наукові товариства є об’єднаннями вчених, спеціалістів і осіб, зацікавлених у розвитку науки з метою організації фахових досліджень, публікації наукових праць та поширення знань серед населення. На Слобожанщині наукове товариство було засновано в 1920 р. за ініціативою науковців, які відчули потребу в запобіганні розпорошенню наукових сил в складних економічних умовах повоєнної зруйнованої Україні, населення якої страждало від голоду та епідемій. Структура товариства з академічними напрямками роботи нагадувала університетську — історико–філологічним, соціально–економічним, природничим та іншими. Організаційно харківське товариство вважалось філією Українського наукового товариства, розташованого в Києві.

Перший лауреат Нобелівської премії, народжений в Україні

У травні виповнюється 180 років від дня народження нобелівського лауреата в галузі фізіології та медицини, нашого земляка Іллі Ілліча Мечникова (1845–1916) — українського і французького біолога, основоположника ембріології, порівняльної патології, імунології та мікробіології.

Ілля Мечников народився 16 травня 1845 р. в с. Іванівка Куп’янського повіту Харківської губернії у маєтку відставного гвардійського офіцера. Батько походив з старовинного молдавського боярського роду Спетару (в перекладі означає «мечник»). У ХІХ столітті нащадки залишили батьківщину та відтоді йменувались Мечниковими. Мати майбутнього вченого, Емілія Левівна, походила із сім’ї польського банкіра та літератора єврейського походження Лева Неваховича.

Від ранніх років Ілля мав непосидючий характер і батьки з тривогою очікували, наскільки старанним учнем він буде. Натомість навчання йому давалося легко. У 1856 р. він вступив до другого класу Другої Харківської гімназії, яку закінчив 1862 р. із золотою медаллю. У 1862–1864 рр. І. Мечников навчався в Харківському університеті. На природничому відділенні фізико–математичного факультету, яке він закінчив екстерном за два роки замість чотирьох, викладали відомі професори. Ректор університету, фахівець з сільського господарства Володимир Якимович Кочетов. Засновник харківської фізико–хімічної школи, представник славного, відомого в Харкові роду — професор Микола Миколайович Бекетов. Очільник Товариства дослідників природи, професор Олександр Вікентійович Чернай.

У дев’ятнадцять років, маючи кілька друкованих робіт і репутацію наполегливого дослідника, Ілля Мечников виїхав на острів Гельголанд у Північному морі, де протягом трьох наступних років займався вивченням ембріології безхребетних. У 1867 р. він захистив магістерську дисертацію, а за рік став доктором зоології.

Борець за незалежну Україну Микола Стасюк

Цьогоріч у травні виповнилося 140 років від дня народження державного і політичного діяча, українського економіста Миколи Михайловича Стасюка (1885–1943). В Українській Народній Республіці його ім’я було добре відомим. М. Стасюк був одним з засновників Української Центральної Ради. У 1920–ті роки працював у столиці радянської України в системі української кооперації. Там само, у Харкові, він був заарештований органами ДПУ у справі так званого «Українського національного центру».

Народився М. Стасюк 4 травня 1885 р. в Катеринославі (нині м. Дніпро) у сім’ї дворянина, ветеринарного лікаря Михайла Степановича Стасюка (Стасюкова). У серпні 1894 р. Микола був прийнятий до Катеринославського реального училища. Юнак глибоко засвоював знання. Опанувавши повний курс наук у 1901 р., Микола ще один рік навчався в додатковому класі того ж училища. Фундаментальна підготовка дозволила йому вступити в липні 1902 р. до Петербурзького гірничого інституту. Майбутній інженер зацікавився питаннями економічного стану України. У 1908–1912 рр. Микола Стасюк підготував i опублікував актуальні на той час праці «Автономія і розвиток продукційних сил на Вкраїні», «Економічні відносини України з Великоросією і Польщею», «Еміграція та її значення в економічному житті України».

Микола Михайлович поринув у політичне життя української громади. Спочатку Стасюк належав до Революційної української партії. Згодом був активним діячем Української партії соціалістів–революціонерів. По поверненню на Сiчеславщину, у революційні 1905–1907 рр. організував селянські спілки. За що на початку 1908 р. потрапив до в’язниці, був засуджений і перебував під наглядом поліції. Відомо. що серед тих, хто клопотав за визволення Стасюка з–під варти був його добрий знайомий, історик Дмитро Яворницький.

У 1917 р. Микола Михайлович Стасюк постав у колі діячів, які заснували Українську Центральну Раду (УЦР). На Перших Загальних зборах 8 квітня 1917 р. М. Стасюка було обрано до її виконавчого Комітету. Водночас він очолив агітаційну комісію УЦР, працював в організаційній комісії з розроблення проєкту статуту автономії України. На Других Загальних зборах було затверджено запропонований ним проєкт організації губернських, повітових i волосних українських Рад. У Києві він також обіймав впливові посади у виконавчому губернському комітеті, громадських організаціях, очолював Київську губернську раду селянських депутатів.

Етновиставка творчості handmade виробів двох майстринь

«СИЛЬНА ТА СТИЛЬНА:

Сучасна етніка в віночках та прикрасах»

  07.05.2025 – 11.05.2025

      Шановні прихильники творчості та етнічних прикрас! Ми, дві майстрині, Ірина Раздовська і Неля Перетятько, вітаємо вас на виставці наших робіт в інформаційно-виставковому центрі «Бузок»!

      Попри все, ми створюємо красу, позитивну енергію,  наповненість, якою хочемо з Вами ділитися. Це наша перша персональна виставка. Ми беремо участь у загальних виставках, участь в різних заходах та проектах Харкова та країни взагалі. Наші вироби не тільки дають натхнення та додають завершеності та ідеальності Вашому образу, але й не дозволяють забувати наші коріння, пам’ять предків, силу роду та нашої землі!

     У нас є роботи на різні смаки, події, на кожен день. Ірина Раздовська – майстер сучасних віночків в українському стилі для виступів та святкової бутафорії і прикрас, Неля Перетятько – майстер з бісерних прикрас, намист народних українських та адаптованих під наш час. Усі роботи різноманітні - є авторські і ексклюзивні, є з можливістю повторів для сценічних виступів, театральних постановок тощо.

     Хочемо поділитися позитивними емоціями, які закладені в наші вироби, доповнити ваші наряди, не давати згасати вогнику надії гарним настроєм!

     Етніка або українська символіка – це наші традиції, наша спадщина, наш дух єдності та наша сила і вогонь душі! Ми є в нашій творчості, виробах, натхненні, в нашому роді, в нашій вірі в краще й в нашому повітрі, яким ми дихаємо, бо ми – на своїй землі, в своєму вимірі, бо ми усі – Сильні та Стильні! Давайте ділитися тільки теплом, щирістю, посмішками, красивими речами та позитивом!

Запрошуємо до нас на виставку!

Від щирого серця,

Ваші майстри, Ірина та Неля

Автор антології «Розстріляне Відродження» Юрій Лавріненко

Виповнилося 120 років від народження літературознавця, публіциста, есеїста, історика, українського громадського та культурного діяча Юрія Андріяновича Лавріненка (1905–1987). Бібліографія підготовлених ним літературних досліджень, присвячених культурному відродженню України, включає до 300 назв публікацій і рукописів. Найвідомішою є антологія «Розстріляне Відродження», де автор системно та об’єктивно висвітлив літературне життя в радянській Україні в 1917–1933 рр. І окреслив творчі біографії українських митців, переважна більшість з яких була насильно відсторонена радянським режимом від улюбленої справи. «Розстріляне Відродження» — унікальний письменний пам’ятник українській літературі, тісно пов’язаний з трагічною історією України 1920–1930–х рр.

Юрій Лавріненко був добре знайомий з героями книги, особливостями літературного життя, яке вирувало переважно в столичному Харкові. А народився він 3 травня (20 квітня ст. ст.) 1905 р. в селі Хижинці Звенигородського повіту Київської губернії в селянській сім’ї. У 1926–1930 рр. навчався на літературному факультеті Харківського інституту народної освіти (за тогочасною назвою Харківського університету). По його закінченню, аспірант Ю.А. Лавріненко розробляв наукову тему у Харківському науково–дослідному інституті ім. Т.Г. Шевченка. Роботу науковця 24 грудня 1933 р. перервав арешт ДПУ УСРР. Лавріненка звинуватили «у шпигунській діяльності, участі у контрреволюційному терористичному угрупованні». Нетривале перебування під слідством у харківський в’язниці до 26 лютого 1934 р. завершилось звільненням його з–під варти. Проте невдовзі він був заарештований вдруге. Харківським облсудом 8 лютого 1936 р. Ю. Лавріненко був засуджений на 5 років позбавлення волі у концтаборі з пораженням прав на 3 роки. Достроково звільнений з Норільтабу «за заліком робочих днів», Ю. Лавріненко працював за першою спеціальністю агрономом Мало–Кабардинської дослідно–зрощувальної станції, розташованої поблизу міста Нальчика. У 1943 р. виїхав до Австрії, звідти до Німеччини. У 1950 р. переїхав до США, де займався літературно–науковою роботою. Помер у Нью–Йорку 14 грудня 1987 р. Реабілітований прокуратурою Харківської області 8 січня 1992 р.

Докладніше про життя та творчість Юрія Лавріненка у нарисі Ігоря Шуйського ««Розстріляне відродження» в історичному вимірі», опублікованому в 2–й книзі «Реабілітовані історією. Харківська область» (2014) за посиланням https://www.calameo.com/books/004761641315e27578cf5