Сміх крізь сльози. Трагічна доля письменника Юхима Ґедзя
У березні виповнилося 130 років від дня народження українського прозаїка–гумориста, поета, драматурга доби Розстріляного відродження Олексія Васильовича Савицького (1896–1937). Його твори виходили під літературними псевдонімами Юхим Ґедзь, Олесь Ясний. Автор був відомий українським читачам поряд з майстрами сатири та гумору Остапом Вишнею, Василем Чечвянським, Костем Котко, Юрієм Вухналем, Олександром Кавінькою, Микитою Годованцем, Сергієм Чмельовим.
Він народився 30 березня 1896 р. у м. Золотоноша Полтавської губернії (нині Черкаська область) в сім’ї тесляра. Дата народження О.В. Савицького завжди викликала сумніви у біографістів й дослідників, які стикалися з різним тлумаченням архівних документів. Так, у анкеті, заповненій зі слів заарештованого Савицького працівником харківського обласного управління НКВС, було прописано 2 березня 1890 (1896) р.
Навчаючись у земській школі, Олексій грав у аматорському театральному гуртку. Вистави влаштовувались у будинку місцевого повітового театру. Спектаклі, творчі виступи у Золотоноші любили. До міста з гастролями навідався композитор Микола Лисенко. Виступали корифеї сцени Марія Заньковецька, Панас Саксаганський, Борис Романицький. Дебютувала майбутня народна артистка Наталія Ужвій.
У юності Олексій напевно теж мріяв про велику сцену. Після встановленні радянської влади він очолив театральний відділ ревкому, а потім закінчив два курси Державного музично–драматичного інституту ім. М.В. Лисенка в Києві. Навчання у такому закладі, безперечно, мало вплинути на виховання естетичних смаків. Проте остаточний вибір Савицьким спеціальності склався на користь української літератури.
Самобутня творчість Марії Вольвач
Самобутня творчість Марії Вольвач
У березні виповнилось 185 років від дня народження української письменниці, поетеси, фольклористки Марусі Вольвачівни (справжнє ім’я Вольвач Марія Степанівна) (1841–1903). Критики відзначали її вишуканий, своєрідний і неповторний літературний стиль, побудований на фольклорній основі. Завдяки письменниці збереглись автентичні українські пісні та колядки, що надихали її творчість.
Маруся народилася 17 (29) березня 1841 р. в селі Черемушна Валківського повіту Харківської губернії. Походила із колись заможного, але збіднілого козацького роду. На долю дівчини вплинула рання смерть батька, сільського писаря Степана Вольвача. Після якої про її освіту вже не йшлося, але дівчина мала поетичний хист. Отож так і не вивчившись писати, перші вірші вона складала подумки. Письменству Марію навчив професор історії Дмитро Багалій, який також посприяв публікації її творів.
Першими були публікації в 1887 р. поезій М. Вольвачівни «Думи» та «Колядка» у харківському альманасі «Складка». Невдовзі вийшли її гумористичні оповідання «Казка про таємні слова» (1893) і «Кажи жінці правду, та не всю» (1894). У 1896 р. була опублікована збірка поезій та оповідань «Пісні та розмови валківської селянки Марусі Вольвачівни». Записані та опубліковані фольклористкою українські народні пісні «В чистім полі криниченька», «Та з–під синьої хмари», «Спородила мене мати», «Як ходив чумак» «Вітер у полі шумить». Однією із центральних у творах Марусі Вольвачівни є поезія «До України».
Високу оцінку творчості М. Вольвач дали знані українці: фольклорист, історик професор Микола Сумцов та видатний літературознавець Іван Франко, який друкував її поезії та мемуари. З останніми вийшла незвична історія, яку Вольвачівна виклала в особистому листі Каменяреві.
Творчі майстер-класи вже зовсім скоро!
✨ Творчі майстер-класи вже зовсім скоро! ✨
Запрошуємо вас поринути у світ творчості, натхнення та краси разом із нашими майстринями ?
На вас чекають атмосферні майстер-класи, де кожен зможе створити щось особливе власноруч — навіть якщо ви новачок ?
? Квіткова хустинка гачком — стильний літній аксесуар @mazko_croshet_love
? Великодні в’язані крашанки — декор, який радуватиме щороку @ta.tianaknitting
? Іграшка з вати «Веселе слоненя» — тепла класика у сучасному виконанні @pervaiaiviva
? Ароматичні свічки та саше — затишок і настрій у кожній деталі @botanic__co
? У програмі кожного МК:
• покрокове навчання
• всі матеріали включені
• дружня атмосфера
• готовий виріб, який ви заберете з собою
? м. Харків, ІВЦ «Бузок» (ХАТОБ)
? 28–29 березня
Це чудова можливість провести час із користю, відпочити душею та створити щось красиве своїми руками ✨
❗️Кількість місць обмежена — обирайте свій майстер-клас і записуйтесь вже зараз!
Український письменник своєї доби Олекса Слісаренко
Цим березнем виповнюється 135 років від дня народження українського поета, прозаїка, педагога, представника доби Розстріляного відродження, репресованого сталінським режимом Олекси Андрійовича Слісаренка (1891–1937). Твори письменника цікаві живим відтворенням своєї епохи для наступних поколінь українців. У 2024 р. на його честь перейменована вулиця у м. Дергачі Харківської області.
Олекса Слісаренко (справжнє прізвище Снісар) народився 28 березня 1891 р. на хуторі Канівцевому (нині с. Шипувате) Вовчанського повіту Харківської губернії. Дід його і батько, Андрій Прокопович, були лимарями. Родина тривалий час жила у злиднях, ледь зводячи кінці з кінцями. Поки батькові не вдалося 1903 р. отримати дохідну посаду керуючого панським маєтком у Сумському повіті. Так втілилась його давня мрія — вивчити дітей. Олекса здобував освіту в Яготинській двокласній школі, церковно–приходській школі у с. Сергіївка. Опісля розпочалася самостійність юнака та настав час визначення життєвих орієнтирів.
«Моє дитинство закрилося юністю, сповненою напружених шукань і невсипущої праці. Я ріс, далекий од своєї сім’ї, в колі прекрасних товаришів, спочатку в убогій Кучерівській сільськогосподарській школі на Курщині, а згодом в одній із кращих шкіл на Україні — «Харківській хліборобській школі». В цій школі мене оточували не тільки хороші культурні товариші, а й прекрасні педагоги, з яких я з особливою приємністю згадую Павла Івановича Тиховського, що зміцнив у мене любов до літератури своїми талановитими лекціями, позбавленими тогочасного казеного обскурантизму, та вихователя Петра Олександровича Євецького, що присвятив все своє життя цій славній школі». У часи навчання Олекса Слісаренко захопився поезією. Перші вірші опублікував у журналі «Рілля» в листопаді 1911 р. Наступні — у журналах «Літературно–науковий вісник», «Рідний край», «Сніп», «Село», «Дніпрові хвилі» та «Засів».
Педагог, просвітитель, громадський доглядач місця спочинку Кобзаря. До 190–річчя Василя Гнилосирова
Минуло 190 років від дня народження українського письменника, публіциста, етнографа, просвітника, педагога, громадського діяча Василя Степановича Гнилосирова (Гнилосира) (1836–1900). У 1860–ті рр. він був одним з найактивніших діячів Харківської громади. Обдаровану, непересічну особистість поважали відомі діячі української культури Михайло Старицький, Микола Лисенко, Олександр Потебня. Його зусиллями біля могили Кобзаря був відкритий перший у світі музей, присвячений життю й творчості Тараса Шевченка — «Тарасова світлиця».
Василь Степанович Гнилосиров народився 21 березня 1836 р. на хуторі Гавришівці Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Позашлюбний син відставного гусарського полковника Антона Гавриша та шляхетної панянки Наталії Ганджі, хлопчик був всиновлений бездітною родиною керуючого маєтком С.А. Гнилосирова. Дізнавшись історію свого походження, Василь Степанович у дорослому віці обрав літературний псевдонім А. Гавриш, що, на його думку, більше відповідало істині.
Хлопець зростав у сільському середовищі, вбираючи побутові звички та українські національні традиції. Через все життя Василь зберіг безмежну любов до рідного краю та української культури. Закінчивши у 1850 р. Полтавське повітове училище, Василь поступив до Полтавської гімназії. Юнакові подобались уроки блискучого педагога Олександра Івановича Строніна, який викладав історію. Літературу навчив його любити ще один великий учитель, поет і байкар Левко Іванович Боровиковський.
Наступник мистецької традиції родини Кричевських
Наступник мистецької традиції родини Кричевських
18 березня виповнилося 125 років від дня народження Василя Васильовича Кричевського (1901–1978), українсько–американського живописця, графіка, архітектора, педагога, художника кіно й почесного члена Об’єднання митців–українців Америки. Залишивши в Україні вагомий художній спадок, у США він продовжував з пам’яті писати українські краєвиди. Творчість Василя Кричевського (молодшого) вирізняється проникливою лірикою і поезією природи.
Народився 18 березня 1901 р. в Харкові в сім’ї видатного мистця Василя Кричевського і його дружини Варвари Марченко. У 1897 р. Василь Григорович придбав земельну ділянку на Москалівці і збудував за власним проєктом кам’яний будинок на перетині вулиць Котляревського та Володимирській. Він і став першою оселею синів, Василя і Миколи Кричевських. У творчому домашньому середовищі пройшли їх дитячі роки. Позаяк будинок відповідав потребам господаря, то окрім житлових приміщень мав мебльовану студію, де завжди було повно гостей. Адже господарі були дуже товариські і охоче їх приймали.
У 1897 р. сім’я переїхала до Києва. Загальні дисципліни діти вивчали на уроках у 4-тій Київській гімназії. Художні знання здобували від батька, спочатку в домашній студії, згодом у виші. Вважається, що Василь Кричевський–старший навмисне не втручався в те, як малювали його власні діти в дитинстві, аби не вплинути на вироблення ними свого власного мистецького бачення. Як яскрава творча індивідуальність, Василь Григорович за допомогою вправ добивався від учнів розвитку особистості, широти суджень, малярської вправності, пошуку стильових вподобань. Зокрема він вимагав не витирати і не поправляти на папері почату роботу. А на новому аркуші починати наново, привчаючи руку та око точно втілювати задумане.
Видатний український актор Микола Садовський з родини Тобілевичів
Цьогоріч виповниться 170 років від дня народження визначного українського актора, театрального режисера, письменника, громадського діяча, корифея українського побутового театру Миколи Карповича Садовського (Тобілевича) (1856–1933). Славнозвісний актор, режисер і педагог Іван Мар’яненко згадував Миколу Садовського як талант з Божої ласки, який жодної професійної школи не проходив; мав чудові зовнішні дані, музичність, гарний бас–баритон, володів величезною інтуїцією і мав здібності швидко схоплювати словесну ідею драматурга й чудово перетворювати її в мистецький образ. Микола Садовський належав до унікальної родини, де всі четверо дітей стали видатними театральними діячами: драматург Іван Карпенко–Карий, актор та режисер Панас Саксаганський й оперна співачка та акторка Марія Садовська–Барілотті.
Микола Тобілевич народився 1856 р. у селі Кам’яно–Костуватому Бобринецького повіту Херсонської губернії (нині Новомар’ївська сільська громада Вознесенського району Миколаївської області). Його батько, Карпо Адамович Тобілевич, походив із зубожілого старовинного дворянського роду. Працював прикажчиком поміщицького маєтку. Мати, Євдокія Зіновіївна, колишня покоївка, яку Карпо Адамович викупив із кріпацтва у поміщика Золотницького. Батьки прищепили своїм дітям безмежну любов до рідного краю та української культури. Захоплення театром у Миколи пробудилося завдяки матері, яка мала гарний музикальний слух і добре співала. Працюючи у Золотницьких, вона відвідувала театральні вистави мандрівних труп. Манеру цікаво, барвисто оповідати хлопець успадкував від батька, який заохочував дітей не соромитись на публіці, співати та декламувати вірші.
Творчість у житті Надії Суровцової. До 130–річчя письменниці
У березні виповниться 130 років від дня народження української письменниці, мемуаристки, перекладачки, журналістки, громадської діячки, історикині за фахом, ув’язненої радянським режимом, Надії Віталіївни Суровцової (1896–1985). Яскраві спогади про революційну добу 1917–1921 рр., українську еміграцію та події в столиці радянської України зробили її ім’я широко відомим, а книги популярними. Мемуари Н. Суровцової до сьогодні не втратили актуальності, викликають інтерес читачів і перевидаються українськими видавництвами. Проте її цікаві літературні переклади, забуті і малодосліджені.
Народилася Надія Суровцова 18 березня 1896 р. у Києві в інтелігентній родині, яка мала дворянське коріння. Дитинство провела на київському Подолі, юність у повітовому містечку Умані, куди переїхали батьки, Віталій Петрович і Ганна Іванівна (уроджена Говердовська). Завдяки їхнім старанням Надя навчалася в київській Фундуклеївській і уманській гімназіях, а з 1912 р. на історико–філологічному факультеті Вищих жіночих курсів у Петербурзі. Крім науки, Надія осягала основи україністики в нелегально створеному українському університеті, слухаючи лекції з історії, філології, мистецтва. Водночас була медичною сестрою в лазареті, який утримувався на кошти українців, де лікували переважно поранених українських воїнів Першої світової війни.
Літературний талант, неймовірна енергія, комунікабельність Надії проступили в 1917 р., коли через революційні події вона повернулася в Україну і долучилася до роботи апарату Української Центральної Ради. Працювала у Генеральному секретаріаті внутрішніх справ УНР. За часів Гетьманату служила в дипломатичному відділі Міністерства закордонних справ. За Директорії УНР стала секретарем Інформаційного бюро дипломатичної місії Директорії. Була включена до складу делегації на Паризьку мирну конференцію, але затрималася у Швейцарії. Потрапила під скорочення і переїхала до Австрії. Проживаючи у Відні продовжила здобуття вищої освіти. Єдина здобувачка з України на філософському факультеті університету, вона успішно підготувала на документальних джерелах роботу «Богдан Хмельницький і ідея української державності». Урочисте вручення в червні 1920 р. диплома про ступінь доктора філософії підсумувало роки навчання.
Шановні, друзі ?
Запрошуємо вас на
виставку
"Галерея самоцвітів"?
? З 18 -24 березня
ВЦ"Бузок",Сумська,25,
М. Харкiв. (малий зал).
⏰ З 10.00 - 18.00 щодня,крім понеділка.
Вхід вільний.
? Завітайте в атмосферу вишуканості й натхнення.
На вас чекають унікальні вироби з натурального каміння.
? До зустрічі на виставці!
Майстер українського пейзажу Микола Бурачек
Майстер українського пейзажу Микола Бурачек
16 березня виповнилося 155 років від дня народження українського живописця, мистецтвознавця, сценографа, актора, письменника, педагога Миколи Григоровича Бурачека (1871–1942). Його вважають одним з найвидатніших майстрів українського пейзажу. Написані теплими кольорами краєвиди вражають соковитістю барв, піднесеним настроєм та життєрадісністю.
Народився Микола Бурачек 1871 р. у небагатій сім’ї поштового службовця Григорія Бурачека та домогосподарки Лідії Гродзицької в повітовому місті Летичів на Поділлі. Першим вчителем, який познайомив Миколу з малюнком, був батько. У м. Кам’янці–Подільському, куди на більш високу посаду поштмейстера був призначений батько, Микола пішов навчатися до чоловічої гімназії. Український художник учитель гімназії Іван Васьков викладав йому основи малювання.
У 1888 р. М. Бурачек вступив на природниче відділення фізико–математичного факультету Київського університету Св. Володимира. Проте навчався недовго, лише рік. За участь у студентських заворушеннях був відрахований і висланий до Симбірської губернії.
Після повернення в Україну деякий час навчався у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка у таких майстрів, як Микола Пимоненко, Харитон Платонов. Молодий художник не розлучався з мольбертом навіть тоді, коли у м. Кам’янці–Подільському спробував себе актором театру російської драми. Він робив ескізи декорацій до театральних постановок. Водночас писав пейзажні етюди, акварелі, роботи олією. У березні 1905 р. пейзажі М. Бурачека експонувались на Першій всеукраїнській виставці українських художників у Львові.