Герой Небесної Сотні, Герой України Владислав Віталійович Зубенко
Цьогоріч мало б виповнитись 35 років Герою Небесної Сотні, Герою України Владиславу Віталійовичу Зубенку (1991–2014). Випускник Українського державного університету залізничного транспорту у Харкові, він був активним учасником Євромайдану, членом Самооборони Майдану. Кулею снайпера Владислав Зубенко був важко поранений 20 лютого 2014 р. на вул. Інститутській у Києві, коли щитом прикривав поранених побратимів. Лікарі за підтримки волонтерів, всіх близьких та небайдужих боролися за його життя. Помер юнак 28 лютого 2014 р. в київському Інституті серця. Похований у Харкові.
Народився Владислав Зубенко 22 квітня 1991 р. в Харкові. Розумний, активний та небайдужий — таким його запам’ятали друзі, рідні, вчителі, однокласники. Він відмінно навчався, писав вірші, брав участь в олімпіадах та конкурсах. З десятого класу очолював шкільне самоврядування. Займався волонтерською роботою — відвідував з однодумцями дитячі притулки та влаштовував для сиріт свята. Влад брав участь у програмах з пропагування здорового способу життя, був волонтером–скаутом YMCA України, волонтером ЦСССДМ Дзержинського району м. Харкова, а також гравцем спортивної версії «Що? Де? Коли?».
З відзнакою здобув вищу освіту на факультеті управління процесами перевезень. Вирізнявся з–поміж студентів високим рівнем національної свідомості та активною громадською позицією, і був прихильником ВО «Свобода». Брав участь у всіх патріотичних акціях протесту: на підтримку родини Павличенків, пам’яті героїв Крут. На маршах і мітингах ніколи не ховав обличчя. Він прагнув змін і був готовий висловлювати свої переконання відкрито.
Провідник Харківської школи гри, відомий бандурист Григорій Бажул
Цьогоріч виповнилося 120 років від дня народження українського бандуриста, організатора музичних колективів Григорія Івановича Бажула (1906–1989). Учень та послідовник Гната Хоткевича, популяризатор його спадщини, Бажул все життя шанував відомого українського діяча. Віддаючи данину пам’яті, назвав його ім’ям створений в Австралії ансамбль бандуристів. Автор посібника, заснував школу харківської гри на бандурі, був одним із засновників Фундації українознавчих студій в Австралії.
Багатим життєвим досвідом, набутим в молоді роки в Україні, Григорій Іванович охоче ділився на еміграції. «Батько мій з походження був старого козацького роду — з–під Полтави. Побравшись разом з матір’ю, батьки переїхали до самої Полтави, де батько став залізничником. Я побачив Світ Божий 22.1.1906 року. Перед Першою світовою війною наша родина переїхала на постійно до Харкова. Батьки були дуже побожні, особливо батько, який завжди читав Апостола та співав у церковному хорі. Мене привчали до вівтарного прислуговування священикові. Хотілося батькам побачити сина в духовному сані, але, як видно, подих революції приніс зміну до багатьох попередніх людських рішень».
У Харкові Григорій Бажул здобував освіту агронома. Цікавився музикою, навіть спробував себе в грі на цугтромбоні в духовому оркестрі Першого канатного заводу. Згодом віддалився від оркестрування, не полюбивши офіційні величаві марші, у яких вихваляли Сталіна і «щасливе» радянське життя. «Зацікавлення бандурою виникло в мене в 1930 р., коли одного дня під вечір на Університетській гірці я заслухався в тихий спів та гру одноокого, підсліпуватого старого кобзаря. Запросивши його до себе на ночівлю, почув від нього те, що перед тим слухати ніколи не доводилось. І тільки з того часу почав я шукати дороги до бандури, що показав її мені Гнат Мартинович Хоткевич», викладач Харківського музично–драматичного інституту, в класі якого Бажул засвоїв основи харківського способу гри на бандурі.
Образи українців у спогадах і художніх творах Костянтина Трутовського
Минуло 200 років від народження українського живописця, графіка, академіка Костянтина Олександровича Трутовського (1826–1893). Щирий прихильник української культури у своїй творчості оспівував величний світ української духовності.
Народився Костянтин Трутовський 9 лютого 1826 р. у будинку діда Олексія Івановича Мойсеєва у Курську. Дитинство його минуло у іншому родинному маєтку, слободі Попівка–Семенівка Харківської губернії. Початкову освіту Костянтин здобув у одному з приватних харківських пансіонів. Батько був знавцем і шанувальником живопису. Він і долучив до малювання хлопця, який у ранньому віці виявив художні здібності.
Кар’єра художника розвивалася досить стрімко. З 1845 р. Костянтин Трутовський — вільний слухач Академії мистецтв у Петербурзі. У 1850 р. здобувши освіту повернувся в Україну. Ще за десять років отримав звання академіка.
У роки навчання Костянтин Олександрович захопився літературною творчістю Миколи Гоголя та свого нового товариша Тараса Шевченка (однією з найвідоміших робіт майстра є картина «Тарас Шевченко з кобзою над Дніпром» (1875)). Сюжети художніх творів створював на українському фольклорному матеріалі. «Скільки нерозроблених сюжетів у Малоросії для художника», виголошував Трутовський. Він уважно приглядався до селянського побуту, цікавився етнографічними деталями. Творчість живописця була співзвучною з українською літературою. І йому вдавалося створювати картини, якими й нині захоплюються не лише поціновувачі, а й звичайні українці.
Сергій Тимошенко у Харкові. З життя українського архітектора, політика, громадського діяча
5 лютого минуло 145 років від дня народження українського архітектора, інженера, вченого, політика, громадського діяча ХХ ст. Сергія Прокоповича Тимошенка (1881–1950). Його ім’я тісно пов’язане з Харковом. Автор архітектурних проєктів у стилі модерну за неповні десять років роботи у нашому місті залишив по собі вагомий творчий доробок і добру пам’ять. Учасник національних визвольних змагань 1917–1921 рр., С.П. Тимошенко був помітною постаттю на Харківщині. Вважається, що після революційних подій він назавжди залишив Харків, а згодом і підрадянську Україну. Проте існувала версія загадкового відвідування міста С. Тимошенком влітку 1932 р., яку розглядали чекісти, розслідуючи у розпал Голодомору справу «контрреволюційної організації у сільському господарстві України».
Народився Сергій Тимошенко 5 лютого 1881 р. у с. Базилівка (нині Сумська область) на Чернігівщині в сім’ї землеміра Прокопа Тимофійовича Тимошенка. Мати, Юзефіна Яківна, походила з польського роду Сарнавських.
У сім’ї Тимошенків шанували науку. Старший син — Степан Прокопович Тимошенко, став всесвітньо відомим вченим–механіком, автором праць з теорії пружності, опору матеріалів і будівельної механіки, одним із засновників Академії наук України, академіком численних іноземних академій, лауреатом багатьох престижних міжнародних премій. Молодший, Володимир Прокопович Тимошенко, відомий як професор економіст, учасник українського національно–визвольного руху, заступник міністра торгу і промисловості за часів П. Скоропадського, науковець дослідних установ УАН. Пізніше троє братів Тимошенків опинилися в еміграції в США, де також не загубилися. Вони прославили свій рід, який став окрасою отчої Базилівки.
Харківʼяни, ви теж думаєте, куди піти на вихідних?
Запрошуємо вас на
? handmade-виставку майстринь Слобожанщини
«Творчі серця»
@tvorchi_sertsia
? 6–8 лютого
? 10:00–18:00
▫️ у неділю — до 17:00
? ІВЦ «Бузок» м. Харків, вул. Сумська, 25 (ХНАТОБ)
✨ На виставці ви знайдете:
— подарунки
— натуральну косметику
— авторські прикраси
— декор для дому
— в’язаний одяг
— іграшки
— свічки
— сумки та аксесуари
- смаколики
Усе — handmade
Усе — від майстринь Слобожанщини
? Майстер-класи 08.02 (для дітей від 12 років та дорослих):
? 12:00 — Шкарпетки гачком «Бабусин квадрат»
? 14:00 — «Квіткова доля», Петриківський розпис
? Для дітей: аквагрим
Захисник Донецького аеропорту, Герой України Сергій Колодій
4 лютого виповнюється 45 років від дня народження учасника російсько–української війни, майора ЗСУ, Героя України (2016, посмертно) Сергія Володимировича Колодія (1981–2014). Мужньо захищаючи Незалежність України, він своїми справами і життям довів, що був справжнім патріотом, хоробрим воїном, який до кінця залишився відданим військовій присязі. Батьки, командири і вчителі підтримували та виховували в ньому найкращі риси чоловіка, захисника та звитяжця.
Сергій Колодій народився 4 лютого 1981 р. в смт Пересічне Дергачівського району Харківської області. Після закінчення школи в Пересічному (нині Комунальний заклад «Пересічанський ліцей») навчався один рік у Харківському професійно–технічному училищі № 1. Відчувши поклик до військової справи, вступив до Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» і здобув спеціальність інженера–механіка, офіцера управління тактичного рівня.
Капітан ЗСУ Сергій Володимирович Колодій служив у другому механізованому батальйоні 93–ї окремої механізованої бригади у складі Сухопутних військ, яка дислокувалась у смт Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області. Командир за позивним «Рубіж», як звали його на службі, вирізнявся вимогливістю до себе й підлеглих. Від червня 2014 р. він брав участь у антитерористичній операції на Сході України (АТО). Визволяв м. Авдіївку, брав участь у боях у с. Піски Покровського району Донецької області.
Героїчною сторінкою біографії С.В. Колодія став захист Донецького аеропорту. 4 серпня 2014 р. його рота зайшла на територію Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва і зайняла оборону нового терміналу. «Кіборги» обороняли об’єкт впродовж двох місяців. При обороні летовища Колодій неодноразово виїжджав за межі аеропорту для відсічі атак ворога.
Валер’ян Підмогильний і роман «Місто» в історичному контексті
2 лютого виповнилось 125 років від дня народження одного з найвизначніших прозаїків українського «Розстріляного відродження» Валер’яна Підмогильного (1901–1937). За коротке творче життя в постреволюційній Україні 1920–х рр. він затвердився як майстер інтелектуального психологічного роману з елементами глибокого самоаналізу. Безперечно увійшов до історії української літератури як визнаний письменник і перекладач. Валер’ян Підмогильний першим переклав українською роботи Анатоля Франса, Гі де Мопассана та Клода Адріана Гельвеція.
Твори митця, якими захоплюються донині, негайно розібрали на цитати. Підмогильний був стриманий у висвітленні особистого життя. У автобіографії, складеній у березні 1924 р. і яка зберігається у Центральному державному архіві–музеї літератури і мистецтва України, він у кілька рядків вмістив початок літературної діяльності і те, що тому передувало.
«Син селянина народився року 1901 в с. Чаплях колишнього Новомосковського повіту Катеринославщини, де й провів дитинство. Року 1918 закінчив 1 Катеринославську реальну школу й того самого року вступив до математичного факультету Катеринославського Університету. Року 1919 перейшов до правничого факультету, але через матеріяльну скруту мусив кинути науку. Працював у ріжних установах у самому Катеринославі й у повітах, здебільшого в Наросвіті, і разом з тим учителював. Року 1921 переїхав до Києву, але через матеріяльну скруту мусив виїхати вчителювати на провінцію. З року 1923 учителю[вав] в Києві й слуха[в] лекції в КІНГі (Київський інститут народного господарства, попередник нинішнього Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, який готував переважно затребуваних економістів — Авт.). За свої найкращі твори вважаю: «В епідемічному бараці», «Проблему хліба» і «Син».
Свідок Голокосту, жертва двох тоталітарних режимів Ася Темкіна
Сьогодні світ вшановує пам’ять жертв Голокосту — мільйонів безневинно вбитих дітей, жінок і чоловіків єврейської національності, які загинули від рук нацистів. Людиноненависницька політика нацистського режиму, спрямована на «остаточне вирішення єврейського питання», мала одну мету — знищення єврейського народу.
Майже 85 років тому в урочищі Дробицький Яр під Харковом фашисти розстріляли майже 20 тисяч людей. Переважну більшість жертв склали євреї, ув’язнені фашистами до гетто в передмісті Харкова. Однією з небагатьох свідків, кому вдалося вирватись із гетто та уникнути смерті, була харків’янка Ася Темкіна. Проте її щасливий порятунок став лише приводом для органів НКВС до ув’язнення А. Темкіної до ГУЛАГу.
Стрімкий наступ ворога восени 1941 року не дозволив евакуюватися багатьом жителям Харкова, що знаходився під загрозою окупації. Так трапилося з бухгалтером Асею Темкіною, яка в двадцятих числах жовтня ще обслуговувала одну з їдалень спецторгу. Одним із останніх ешелонів вона встигла відправити до Чкаловської області неповнолітню дочку Фріду Марківну Дейч, сама ж залишилася доглядати хвору матір. За чутками з уже окупованих територій Ася дізналась, що прихід фашистів не віщував євреям нічого доброго. Жорстокі переслідування, гетто та розстріли євреїв сприймалися нормальними людьми як варварство та блюзнірство. Харків’яни не вірили, що таке можливе в їхньому місті.
Окупація принесла багато лиха всім містянам. Розташована в історичному центрі квартира Асі також зазнала пограбування, як і будинки багатьох харків’ян. Німецькі солдати шукали цінності. Проте брали й те на що натрапили: домашнє начиння, книги, одяг. Отож Ася тішилась тим, що частину її гардеробу вдалося таки сховати у знайомих.
Подвиг Героїв Крут — історія українського опору
Подвиг Героїв Крут — історія українського опору
29 січня Україна відзначає річницю бою під Крутами, який став прикладом героїзму та самопожертви молоді в боротьбі за незалежність. Щорічне вшанування Героїв Крут закріплено постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 р. «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами».
Подвигу юних воїнів, які цінною свого життя 29 (30) січня 1918 р. стримували наступ більшовиків на Київ, передували буремні події українських національно-визвольних змагань. З розпадом Російської імперії, розпочатим Лютневою революцією 1917 р., в м. Києві зусиллями українських партій була створена Центральна Рада. 20 листопада 1917 р. революційний парламент проголосив створення Української Народної Республіки.
Видатний вчений, винахідник в галузі радіофізики та астрономії академік Семен Брауде
28 січня виповнюється 115 років від дня народження українського радіофізика, радіоастронома академіка Семена Яковича Брауде (1911–2003). Він автор винаходів, які значно випередили в часі аналогічні наукові розробки. С.Я. Брауде став засновником харківської школи радіоастрономів, яка займає одне з провідних місць у світовій науці. Більшість з понад 300 наукових праць, підготовлених С.Я. Брауде, не втратила своєї актуальності і донині.
Семен Брауде народився 28 січня 1911 р. у м. Полтава в сім’ї банківського службовця та зубної лікарки. У рідному місті здобув першу спеціальність — закінчив професійно–технічну школу з кваліфікацією монтера шостого розряду. У 1928 р. сім’я переїхала до Харкова. З цього часу життя та наукова діяльність Семена Яковича були нерозривно пов’язані з цим науковим центром. У Харкові С. Брауде здобув вищу освіту, здійснив значні винаходи, досяг фахових вершин. Протягом 1928–1932 рр. С.Я. Брауде навчався на фізичному факультеті Державного фізико–хіміко–математичного інституту, нині Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Після отримання вищої освіти, працював викладачем. У 1943 р. вчений захистив дисертацію на ступінь доктора технічних наук (кандидатом фізико–математичних наук Семен Якович став у 1937 р.). Продовжуючи викладати, в 1944 р. отримав звання професора, був обраний завідувачем кафедри Харківського інженерно–будівельного інституту. З 1946 р. працював на створеному за його участі радіотехнічному факультеті Електротехнічного інституту, який був включений до складу Харківського політехнічного інституту.
Одночасно займався наукою у дослідницьких інститутах. З 1933 р. працював у першому, найвідомішому в Україні науково–дослідному інституті фізики — Українському фізико–технічному інституті (УФТІ). Молодий вчений брав участь у розробці нового перспективного напрямку — радіолокації. Займався створенням потужних генераторів надвисокочастотних коливань на багаторезонаторних магнетронах. Завдяки успішним розробкам лабораторії, здійсненим за участі С.Я. Брауде, в 1938 р. у Харкові створили перший в країні надвисокочастотний радіолокатор, що працював на хвилі 64 см. Наукова розробка була використана в протиповітряній обороні країни, надійно послуживши в роки Другої світової війни. У 1940–і рр. доктор Брауде очолив лабораторію фізико–технічного інституту.