Митець, улюблений мільйонами. До Всесвітнього дня письменника
3 березня щорічно відзначається Всесвітній день письменника — професійне свято літераторів World Day of the writer. У рік 150–річчя американського письменника Джека Лондона (1876–1916) літературознавці і любителі світової прози згадують митця, творчість якого у багатьох аспектах вважається зразковою. Книги його бентежать думки, розбурхуючи уяву. Українські видавництва продовжують публікацію художніх перекладів творів письменника, які користуються популярністю.
Джон Ґріффіт Чейні — так звали майбутнього письменника — народився 12 січня 1876 р. у Сполучених Штатах Америки. Прізвище, яке принесло йому світову популярність, успадкував у восьмимісячному віці від фермера Джона Лондона, який усиновив його, коли мати Флора Уеллман одружилася вдруге.
Дитинство, літа юності провів у м. Сан–Франциско. Хлопчик рано відчув любов до друкованого слова. Навчаючись у початковій школі, весь свій вільний час читав книжки з місцевої бібліотеки. Тоді ж, подейкують, Джек Лондон отримав перший письменницький досвід. І трапилось це завдяки своєрідному «покаранню», призначеному директором школи. За відмову співати щоранку з іншими учнями хором, Джек повинен був писати твори протягом того часу, поки тривав спів. Пізніше письменник приписував цьому випадку корисну звичку працювати зранку, записуючи тисячу слів.
У 1893 р. Джек Лондон узяв участь у літературному конкурсі газети «San–Francisco Call». Його нарис «Тайфун біля берегів Японії» зайняв перше місце й приніс авторові чималий за тогочасним курсом перший гонорар у 25 доларів. Успіх спонукав юнака всерйоз задуматися над майбутнім. Він не покинув роботу, яка давала йому мізерний заробіток. Але в перспективі Джек Лондон уявляв себе письменником. Задля чого продовжив займатися самоосвітою. Успішно підготувався до вступних іспитів до Каліфорнійського університету. Брак коштів завадив закінчити навчання і студіювання обмежилось лише одним семестром. Проте набутий життєвий досвід в Америці, у часи так званої «золотої лихоманки», допоміг Джеку Лондону в усвідомленому виборі оригінальних тем на творчому шляху.
Групова виставка творчих робіт вихованців гуртка малювання «ФАРБОГРАЙ» Комунального закладу «Харківський ліцей № 61 Харківської міської ради»
«ВІДТІНКИ НАСТРОЮ»
01.03.2026 – 06.03.2026
Добрий день! Я – Марина Шавшина, керівник гуртка «ФАРБОГРАЙ». Мій професійний шлях охоплює як промисловий дизайн, так і педагогіку. За фахом я швачка верхнього одягу 4 разряду, «Технологія виробів легкої промисловості; Дизайн», це дозволяє мені навчати вихованців розумінню структури, форми та матеріалу. Окрім того, як кваліфікований вчитель трудового навчання, технологій та образотворчого мистецтва, майстерно перетворюю складні художні концепції на доступні та захопливі уроки для дітей.
Харків завжди був містом інтелекту та творчості. Створюючи «ФАРБОГРАЙ» у грудні 2023 року, я ставила за мету надати дітям не лише психологічне розвантаження через малювання, а й реальні прикладні знання. Мій досвід інженера та дизайнера допомагає вихованцям бачити структуру світу, що є основою для будь-якої креативної професії.
Головні події та досягнення 2025 року:
- Тріумф на міжнародному рівні: Перемога в конкурсі «Я маю талант» (номінація «Дизайнер одягу»), що принесла ліцею міжнародне визнання.
- Перша виставка в ХЛ №61:Успішна презентація творчих здобутків учнів гуртка «ФАРБОГРАЙ».
- Професійнасинергія:Впровадження у навчання принципів промислового дизайну, що базуються на досвіді керівниці як інженера-технолога.
«Перемога в міжнародному конкурсі — це не лише особисте досягнення, а й приклад для моїх учнів. Я хочу показати їм, що фах дизайнера та інженера відкриває світ».
Згідно з Указом Президента України «Про День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» від 26 лютого 2020 року № 58/2020 та з метою вшанування мужності і героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, у відстоюванні територіальної цілісності України, з нагоди річниці від проведення 26 лютого 2014 року в місті Сімферополі мітингу на підтримку територіальної цілісності України, в Україні 26 лютого установлено щорічне відзначення Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Боротьба до Перемоги. День спротиву російській окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя
26 лютого 2026 р. Україна відзначає День спротиву російській окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Саме з окупації Криму 12 років тому розпочалась збройна агресія Росії проти України. Відкритий спротив російській окупації, від мирної громадської активності до захисту України на передовій чи у тилу ворога, триває й досі. Тому цей день покликаний нагадати про неперервність боротьби за звільнення Криму від російських загарбників.
У 2020 р. Президент України Володимир Зеленський Указом No58/2020 встановив 26 лютого Днем спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Сьогодні ми згадуємо та віддаємо данину мужності тисяч жителів Кримського півострова, які 26 лютого 2014 р. вийшли у м. Сімферополі на підтримку територіальної цілісності України. Вшановуємо тих, хто продовжує чинити опір окупантам, щоденно ризикуючи бути затриманим за проукраїнську позицію та нестримну віру в деокупацію Криму.
Війна за Незалежність України. До четвертої річниці від початку сучасної повномасштабної російсько–української війни
24 лютого 2026 р. виповнилося чотири роки від початку повномасштабної загарбницької війни, яку російська федерація розв’язала проти України та Українського народу. Агресор грубо порушує норми міжнародного права, вчиняючи воєнні злочини та злочини проти людства, із застосуванням терору та актів геноциду щодо українців.
Загалом сучасна Війна за Незалежність України проти одвічного ворога — московії триває вже дванадцять років, з 19–20 лютого 2014 р. — перших актів збройної агресії проти мирних громадян у центрі української столиці та перших зафіксованих перетинів державного кордону України російськими збройними силами через Керченську протоку.
До 24 лютого 2022 р. основні воєнні дії відбувалися на сході нашої країни. Протягом восьми років Збройні Сили України разом з численними добровольчими формуваннями ефективно стримували цей напад, зупинивши просування московських загарбників та звільнивши більшість захоплених ними на той час територій. Окупованими залишалися Автономна Республіка Крим, місто Севастополь і частина Луганської та Донецької областей. Стосовно цих повністю підконтрольних територій внутрішня і зовнішня риторика кремля зводилася до нібито існування там нових «народних» республік, які прагнуть незалежності під патронатом росії.
24 лютого — Національний день молитви в Україні
24 лютого — Національний день молитви в Україні
Україна відзначає Національний день молитви. Постанова про встановлення Національного дня молитви прийнята Верховною Радою України 12 лютого 2025 р. Цього року пам’ятний день 24 лютого є четвертими роковинами повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну.
Сьогодні українці відстоюють свою незалежність та ідентичність, захищають своє право вільно жити на власній Богом даній землі. Загальнонаціональна молитва до Бога є благоговійним зверненням за силою для перемоги та запорукою консолідації і єднання українського суспільства. Спільна молитва захистить Україну та тих, хто продовжує боротьбу на полі бою, стане свідченням духовного єднання українського народу та символом нашої непохитної віри у перемогу.
Герой Небесної Сотні, Герой України Євген Миколайович Котляр
Євген Котляр пішов із земного життя у віці 33 роки — таким молодим він і залишиться назавжди в пам’яті людей нашого та всіх прийдешніх поколінь.
Він народився 14 квітня 1980 р. у Харкові. Після завершення навчання у Харківському педагогічному ліцеї №4, музичній школі за класом скрипки, здобув вищу освіту у Харківському національному університеті радіоелектроніки.
Мав спокійну вдачу. Зазвичай неговіркий, ніколи не намагався якимось чином привернути до себе увагу. Втім, завжди готовий був попри все прийти на допомогу ближньому та підставити плече.
Євген дуже гостро відчував чужий біль, чужі проблеми та мав дар ненав’язливо підтримати у найважчий момент. Був миролюбним, водночас принциповим — твердим і безкомпромісним, чесним перед собою і людьми навіть у дрібницях. Його завжди поважали, люди тягнулись до нього. На Майдані багато разів пропонували стати десятником і навіть сотником, але він звик відповідати лише за себе. Хлопець був активним учасником громадського життя, одним із засновників і активістів харківської екологічної організації «Зелений фронт». В червні 2010 р. брав участь в акціях протесту проти вирубки дерев у Центральному парку (тоді Горького). Нашвидкуруч освоївши навички альпініста, Євген з друзями залазив на дерева, щоб завадити здійснювати варварську вирубку. Але це не зупинило негідників — загрожуючи життю протестантів, вони продовжували спилювати дерева, в тому числі й те саме дерево, на якому був Євген. Понад два місяці тривала боротьба за дерева. Він залишив парк одним з останніх.
ГЕРОЇ ПЕРШОЇ ПЕРЕМОГИ У БИТВІ, ЩО ТРИВАЄ
ГЕРОЇ ПЕРШОЇ ПЕРЕМОГИ У БИТВІ, ЩО ТРИВАЄ
Щорічно Україна 20 лютого відзначає День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року № 69 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».
У 2026 році є вже дванадцяті роковини доленосних подій Майдану та вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні, які віддали життя у боротьбі за краще майбутнє нашої країни.
День Героїв Небесної Сотні покликаний ушановувати боротьбу за гідне життя та свободу, героїзм і самовідданість, завдяки яким було змінено перебіг історії нашої держави.
Чітка громадянська позиція та готовність обстоювати її до кінця — це гідні наслідування непересічні якості Героїв Небесної Сотні.
Свобода — фундаментальна характеристика людського існування, тобто можливість вибору та усвідомлення власної відповідальності за нього. Герої Небесної Сотні обрали — виборювати свободу та гідність навіть ціною життя; вони загинули за те, щоб наша країна розвивалась як вільна демократична держава.
Військовий, історик, патріот України. Пам’яті Микити Білостоцького
Гідному синові України, історику музеєзнавцю, учаснику Революції Гідності, викладачу, військовому психологу Микиті Олександровичу Білостоцькому 21 лютого мав виповнитися 51 рік. Відданий своїй справі, він присвятив життя популяризації історії та культури України. Ставши боронити Батьківщину, загинув у бою російсько–української війни 5 серпня 2022 р.
Народився Микита Білостоцький у Харкові 21 лютого 1975 р. у інтелігентній сім’ї, у якій завжди цінували знання і поважали особисту думку. Батьки передали синові любов до друкованого слова. Рано навчившись читати, хлопець знайшов у книгах надійне джерело особистого розвитку. У поєднанні з рисами характеру — спостережливістю й допитливістю — це посприяло швидкому формуванню ерудованої, незалежно мислячої, креативної молодої людини.
У шкільні роки стало очевидним, що гуманітарний напрямок буде пріоритетним у подальшому виборі професії. Цьому сприяло захоплення юнака оприлюдненою наприкінці 1980–х рр. інформацією з недалекого історичного минулого, яка раніше приховувалась від радянського суспільства. І відбилося на формуванні системи його духовних, ідеологічних та політичних цінностей. У 1992 р. Микита Білостоцький за тематичну колекцію «Сталін і сталінізм» був відзначений бронзовою нагородою на філателістичній виставці в Харківському палаці дитячої та юнацької творчості.
У 1992 р. М. Білостоцький вступив до Харківського інституту культури, обравши нову спеціальність «Музейна справа та охорона пам’яток історії та культури». Під час навчання активно досліджував історію Дробицького Яру — урочища поблизу Харкова, місця масових розстрілів нацистами цивільного населення у 1941–1942 рр. Долучився до збору матеріалів для експозиції Навчально–просвітницького комплексу музею Голокосту, створеного на базі Харківського Будинку вчених. Досліджуючи прояви репресивної політики тоталітарних режимів у 40–х рр. ХХ століття, М.О. Білостоцький зупинився на повоєнній антисемітській кампанії в радянській Україні — маловивченій темі, якій молодий музеєзнавець присвятив наукові публікації.
Символ боротьби за незалежність. До Дня Державного герба України
Сьогодні країна відзначає День Державного герба України. Це символ волі і незламності, хоробрості та єдності Українського народу. Символ, з яким відважні воїни мужньо боронять рідну землю від заклятого ворога і супротивника, окупанта і загарбника.
Державний герб — один із трьох офіційних символів, разом із прапором і гімном. Він презентує Україну як суверенну незалежну державу, є офіційною емблемою, що зображується на офіційних документах, печатках, грошах. Малим Державним гербом, відповідно до Конституції України, є золотий тризуб на синьому щиті, затверджений Верховною Радою України 19 лютого 1992 року.
Вперше питання обрання герба постало у листопаді 1917 року з проголошенням Української Народної Республіки. Для цього Центральна Рада створила спеціальну підготовчу комісію, очолювану професором Михайлом Грушевським. До неї входили історики, юристи, гербознавці та художники. Від 6 січня 1918 року тризуб із хрестом по середині у восьмикутній рамці розмістили на перших грошах УНР, які створив художник–графік Георгій Нарбут.
Сучасний герб Верховна Рада України затвердила 19 лютого 1992 року як Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття. Його проєкт був розроблений групою українських геральдистів ― Андрієм Гречилом, Олексієм Коханом та Іваном Турецьким.